Все почалося з того, що в одному затишному дворику нашого міста я спробувала справжні хінкалі. Тонке тісто, соковита начинка — це було кохання з першого укусу. Вдома я поставила собі за мету, що обов'язково навчуся робити їх удома.
Спочатку все йшло не дуже просто. Тісто виходило занадто товстим, хінкалі були негарними, а той самий сік — геть не виходив. Я передивлялася безліч відео, але всього було замало. Тоді я згадала про поради досвідчених кулінарів і знайшла чудовий ресурс https://panmaister.khmelnytskyi.ua/, де знайшла чудові рекомендації щодо замісу тіста та ліплення.
З новими силами, я знову взялася до справи. Тісто вийшло еластичним, м'ясо — соковитим, а замість звичайного защіпування я нарешті зробила правильний "хвостик" з класичними складками. І ось воно, момент істини! Перша ж хінкалі, яку я спробувала, була саме такою, як треба — з тією самою рідиною, що так смакує. З того часу мої рідні частіше просять хінкалі, ніж звичайні страви, і я з задоволенням частую їх цією маленькою грузинською радістю.